Теорія держави і права: концепція, праксеологія та методологія розвитку

У монографії досліджено і обгрунтовано ідею, що навчальний курс «Проблеми теорії держави і права» не розвивається сам і не пропонує розвиток держави і права, оскільки самоізолювався від вивчення реальних проблем практики державно-правових перетворень у країні. Дублювання теорії та історії держави і права, соціології та філософії права і т. ін., повторення у школі, на першому і випускному курсах вузів гасел-майтр «правова», «соціально-правова», а по-суті - олігархічно-кланова держава, викликають у науковців ідеї щодо необхідності заміни самої теорії держави і права на енциклопедію права і т. ін.

Сумніви про відсутність у теорії держави і права гносео-методологічного потенціалу, здатного адекватно реагувати на проблеми реформаційного державотворення, правотворення і правозастосування, є безпідставні. В межах тематично уточненого, проблемного навчального курсу методологія теорії держави і права здатна дати поштовх до розвитку і адекватно реагувати на руйнацію держави і права.

Однак у навчальному курсі «Проблеми теорії держави і права» слід вивчати: праксеологічний досвід, методологічні проблеми розвитку та порушення її принципів у процесі державотворення, правотворення і правозастосування; не лише досвід, а й проблеми правових систем держав романо-германської, англо-американської і міжнародної конвенційно-договірної системи права ООН, РЄ, ЄС як критерії визначення меж імплементації в законодавство України; фактори сучасної деформації держави і права, чинники відтворення перманентних криз, тінізації відносин, корупції, кратного зростання традиційної та виникнення нової, раніше невідомої злочинності. Тобто дослідження проблем, превентивне визначення і розв’язання яких має стати критерієм ефективності чи деградації теорії, методології і практики розвитку держави і права.